Чому українські зброярі релокуються за кордон?

Спостереження за міжнародним ландшафтом показує зростаючу, і досить тривожну, тенденцію: українські компанії оборонно-промислового комплексу все частіше розглядають можливість релокації або створення партнерств за межами України. Хоча зовнішні фактори, такі як стабільність, що асоціюється з членством в ЄС чи НАТО, та доступ до міжнародних ринків, безперечно, відіграють роль, ця тенденція сигналізує про нагальну потребу аналізувати та покращувати умови для ведення оборонного бізнесу всередині країни.

Відтік технологій, виробничих потужностей та кваліфікованих кадрів – це пряма загроза національній безпеці та економічному потенціалу України, особливо в умовах війни.

Чим приваблюють інші країни?

Розуміння того, які умови пропонують інші країни, допомагає визначити, де саме Україна має посилити свої позиції, щоб стати більш конкурентоспроможною для власного ОПК.

Очевидно, країни-члени НАТО пропонують "безпековий щит" завдяки колективній обороні. А членство в ЄС сприяє інтеграції в стабільну економічну та політичну систему з усталеними демократичними стандартами, верховенством права та механізмами боротьби з корупцією. Це створює для виробників передбачуване середовище, якого прагне бізнес, особливо у такій чутливій сфері, як ОПК.

Огляд політичного клімату в окремих країнах (станом на квітень 2025):

• Румунія: Демонструє активність у співпраці: підписано меморандум між ОПК асоціаціями NAUDI та PatroMil, обговорюється будівництво спільних заводів (БПЛА, бронемашини, тротил), планується спільне виробництво ракет типу "Нептун".

• Латвія: Надає значну підтримку Україні (0.25% ВВП щорічно, участь у "коаліції дронів", закупівлі БПЛА у місцевих виробників).

• Естонія: Активно підтримує Україну (участь у коаліції дронів, спільна позиція щодо санкцій, фінансова допомога).

• Велика Британія: Надає суттєву військову допомогу, уклала довгострокову угоду про партнерство, є співлідером "коаліції дронів".

• Кіпр: Пропонує пільговий візовий режим для стартапів та угоду про уникнення подвійного оподаткування. Але значна присутність російського капіталу залишається фактором ризику.

• Ірландія: Уклала безпекову угоду та надає допомогу, бере участь у підготовці військових. Проте, нещодавно були скорочені програми підтримки біженців.

• Португалія: Надає військову підтримку, бере участь у коаліціях (F-16, боєприпаси), уклала безпекову угоду. Обговорюється фінансування українського виробництва.

• Фінляндія: Надає значну оборонну допомогу, має високу суспільну підтримку допомоги Україні. Країна активно зміцнює власний ОПК.

• Швеція: Надала суттєву допомогу, включаючи інвестиції в українське виробництво дронів, підписала безпекову угоду.

• Данія: Надає значну допомогу і, що важливо, першою заявила про програму прямого фінансування українських виробників ОПК.

• Нідерланди: Підтримують Україну, надають допомогу. Водночас, політичний ландшафт має певні ризики через посилення позицій партій, що раніше критикували обсяги допомоги.

• Норвегія: Суттєво збільшила допомогу Україні. Раніше обсяги допомоги (відносно ВВП) викликали критику.

• Ісландія: Підтримує Україну фінансово та участю в коаліціях, планує подвоїти допомогу.

• Литва: Надає значну військову допомогу, активно розвиває спільне виробництво (БПЛА, РЕБ, вибухівка). Проте, існують мовні бар'єри та певні обмеження для працівників без знання литовської.

• Саудівська Аравія: Виступає медіатором, надає гуманітарну допомогу, але не зброю. Не приєдналась до санкцій проти РФ. Має свої культурні та релігійні особливості, що важливо враховувати. Не є членом ключових для України альянсів.

"Пастки" та нюанси реєстрації бізнесу за кордоном:

Хоча формально зареєструвати компанію іноземцю можна майже всюди, процес часто ускладнюється бюрократичними вимогами, які можуть стати бар'єром для українських компаній:

• Вимоги до резидентства: Необхідність мати директора-резидента ЄЕЗ (Ірландія) або вимоги до частки резидентів у раді директорів (Норвегія) ускладнюють управління для українських власників.

• Місцеві посередники та бюрократія: Залучення місцевих юристів (Кіпр) чи нотаріусів (Нідерланди), отримання місцевих податкових номерів, доказів проживання – все це додаткові витрати часу та ресурсів.

• Обмеження на персонал: Труднощі з наймом українських спеціалістів (не з ЄС) через вимоги доводити відсутність місцевих кандидатів (Кіпр) або отримувати спеціальні дозволи на роботу (Фінляндія, Норвегія).

• "Приховані" умови: Хоча 100% іноземна власність можлива (Саудівська Аравія), реальні переваги (держзамовлення, кредити) часто доступні лише за наявності місцевого партнера.

• Фізична присутність: Вимога мати реальний, а не віртуальний офіс (Велика Британія, Кіпр, Данія, Нідерланди, Саудівська Аравія) збільшує початкові витрати.

Замість висновків

Аналіз політичного клімату та умов реєстрації в інших країнах чітко показує, що стабільність, передбачуваність, доступ до фінансування та спрощені процедури є сильними магнітами для бізнесу. Тривожна тенденція релокації українських ОПК компаній – це не просто вибір окремих підприємців, а показник системних викликів всередині України.

Щоб зупинити відтік мізків та технологій, Україна має терміново створити власні, не менш привабливі умови:

1. Гарантування безпеки: Максимальне посилення фізичного захисту виробничих об'єктів.
2. Дерегуляція та спрощення: Мінімізація бюрократичних перепон для реєстрації, ліцензування та ведення ОПК бізнесу.
3. Фінансові стимули: Розробка державних програм підтримки, пільгового кредитування, податкових канікул та залучення інвестицій саме в український ОПК.
4. Прозорість та верховенство права: Забезпечення чесної конкуренції та захисту прав власності.
5. Державне замовлення: Формування стабільного та прогнозованого внутрішнього ринку для українських виробників.

Збереження та розвиток власного оборонно-промислового комплексу – це стратегічне завдання. Кожна компанія, що залишається працювати в Україні, – це внесок у нашу спільну перемогу та майбутню економічну міць. Необхідно діяти рішуче, щоб українські зброярі бачили своє майбутнє саме тут, в Україні.